Główna
Oficjalny serwis Związku Ukraińców w Polsce
NIE dla nowej wojny pomnikowej Utwórz PDF Drukuj Poleć znajomemu

Warszawa, 14 sierpnia 2013 r.

 

 

NIE dla nowej „wojny pomnikowej”  

Oświadczenie Związku Ukraińców w Polsce 

 

 

We wtorek, 13 sierpnia br., eurodepotowany PiS Tomasz Poręba zaprezentował odpowiedź dra Andrzeja Kunerta, sekretarza Rady Ochrony Miejsc Pamięci Walk i Męczeństwa, na swoje wystąpienie w sprawie „likwidacji upamiętnienia członków Ukraińskiej Powstańczej Armii” we wsi Hruszowice, gmina Studno, województwo podkarpackie. Eurodeputowany Poręba stwierdził, że ROMPWiM „zamierza podjąć zdecydowane działania do likwidacji pomnika”, podzielając jego opinię, że na cmentarzu w Hruszowicach nie są pochowani żołnierze UPA, a zatem że upamiętnienie ma charakter symboliczny.

Przypominamy więc, że ukraińskie upamiętnienie w Hruszowicach (podobnie jak w kilkunastu innych miejscowościach w Polsce oraz kilkadziesiąt upamiętnień polskich na Ukrainie) powstało w I połowie lat 90. minionego wieku w stanie pewnej próżni prawnej. Co prawda w marcu 1994 roku rządy Polski i Ukrainy podpisały „Umowę o ochronie miejsc pamięci i spoczynku ofiar wojny i represji politycznych”, lecz brakowało protokołów wykonawczych. A sprawa upamiętnień wywoływała w obydwu państwach ogromne emocje społeczne, doprowadzając do wybuchu swoistej „wojny pomnikowej”. 

W tej sytuacji ZUwP – przy współdziałaniu Komisji Mniejszości Narodowych i Etnicznych Sejmu RP i osobistym zaangażowaniu jej przewodniczącego, posła Jacka Kuronia – podjął rozmowy z ROMPWiM w celu uregulowania kwestii upamiętnień ukraińskich na terenie Polski. Odpowiednie porozumienie podpisaliśmy w czerwcu 1995 roku, ustalając zasady wznoszenia nowych upamiętnień oraz sposób weryfikacji istniejących upamiętnień zbudowanych „z pominięciem obowiązującej procedury”.

Treść inskrypcji, język oraz inne szczegółowe kwestie odnoszące się do grobów poległych z oddziałów zbrojnych Ukraińskiej Powstańczej Armii zostały sprecyzowane w dniu 13 sierpnia 1997 roku w Protokole uzgodnień pomiędzy ROPWiM a ZUwP. Punkt 3 porozumienia stanowił: „Jako potwierdzenia lokalizacji miejsca pochówku oraz personaliów osób pochowanych (poległych), w przypadku dokumentacji archiwalnej i urzędowej mogą służyć potwierdzone notarialnie zeznania świadków”. Nasz Związek przedstawił dokument, stwierdzający że na cmentarzu w Hruszowicach, w miejscu istniejącego upamiętnienia, pogrzebano 12 partyzantów UPA. 

Niestety, w 1999 roku ROMPWiM jednostronnie wypowiedziała porozumienie z naszym Związkiem, uznając że sprawy ukraińskich upamiętnień na terytorium Polski będą regulowane wyłącznie na podstawie polsko-ukraińskiej umowy międzypaństwowej. Z posiadanych przez nas informacji wynika, że w ciągu kilkunastu lat jej obowiązywania podpisano kilka protokołów wykonawczych, które miały uregulować zasady wznoszenia nowych upamiętnień oraz sposób weryfikacji istniejących upamiętnień. Wszelkie zatem kwestie związane z losem upamiętnienia w Hruszowicach powinny były znaleźć się w owych  protokołach.

Zwracamy się zatem do Pana Andrzeja Kunerta, sekretarza ROMPWiM, o odpowiedź na pytanie, czy sprawa likwidacji upamiętnienia w Hruszowicach była przedmiotem rozmów z partnerem ukraińskim? Jeżeli była, to jakie uzgodnienia zapadły w tej sprawie.

W ocenie naszego Związku podżegające wystąpienie eurodeputowanego Tomasza Poręby oraz odpowiedź ROMPWiM (jeśli rzeczywiście upubliczniono jej treść) prowadzą do wywołania kolejnej odsłony polsko-ukraińskiego sporu wokół kwestii upamiętnień, nowej „wojny pomnikowej”.

Wzywamy więc polskie i ukraińskie instytucje państwowe odpowiedzialne za sprawy upamiętnień w naszych krajach do rozwiązywania sporów zgodnie z zapisami przyjętych umów, a nie poprzez arbitralne decyzje.

Już sama bowiem zapowiedź tego rodzaju działań eskaluje napięcia w relacjach polsko-ukraińskich, co ma szczególne znaczenie w przededniu podpisania umowy stowarzyszeniowej Ukrainy z Unią Europejską. Umowy, której Państwo Polskie jest jednym z głównych promotorów.

Zwracamy się do ministerstw spraw zagranicznych Polski i Ukrainy o zajęcie się tą sprawą, by nie stała się zarzewiem nowego konfliktu (po skandalicznej „rekonstrukcji” palenia polskiej wsi na Wołyniu, jakiej w lipcu br. dokonano w Radymnie), który może doprowadzić do zniweczenia pozytywnego dorobku relacji polsko-ukraińskich wypracowanego w ciągu minionego ćwierćwiecza.   

 

 



Варшава, 14 серпня 2013 р.

 

 

«НІ» новій «війні пам’ятників»

Заява Об’єднання українців у Польщі

 

 

У вівторок, 13 серпня цього року, євродепутат від «Права і справедливості» Томаш Поремба представив відповідь д-ра Анджея Кунерта, секретаря Ради охорони місць пам’яті боротьби і мучеництва Польщі (РОМПБіМ), на свій виступ стосовно «ліквідації пам’ятника членів Української повстанської армії» в селі Грушовичі, ґміна Студно Підкарпатського воєводства. Євродепутат Поремба оголосив, що РОМПБіМ «має намір зробити рішучі кроки з ліквідації пам’ятника» і таким чином поділяє думку політика, мовляв, на цвинтарі в Грушовичах не поховані вояки УПА, отож цей пам’ятник є символічним.

Хочемо нагадати, що український пам’ятник у Грушовичах (як і в низці інших місць Польщі, як і десятки польських меморіалів в Україні) встановлено в середині 90-х років минулого століття в ситуації певного правового вакууму. Щоправда, у березні 1994 року уряди Польщі й України підписали Угоду про збереження місць пам’яті і поховання жертв війни та політичних репресій, але забракло виконавчих протоколів. Між тим, справа вшанування місць пам’яті викликала в обох країнах величезні емоції громадськості, що призвело до своєрідної «війни пам’ятників».

У тодішній ситуації Об’єднання українців у Польщі (ОУП) – у співпраці з парламентською комісією у справах національних та етнічних меншин і за приватного сприяння її голови Яцека Куроня – розпочало переговори з РОМПБіМ, щоб врегулювати питання українських меморіалів на території Польщі. Відповідне Порозуміння ми підписали в червні 1995 року: тоді був встановлений принцип зведення нових пам’ятників і перевірки тих, які вже існували,  побудувані «в обхід встановленої процедури».

Зміст написів на пам’ятниках, їхня мова та інші конкретні питання, що стосувалися відзначення могил вояків з озброєних відділів Української повстанської армії, були уточнені 13 серпня 1997 р. в Протоколі-узгодженні між РОМПБіМ і ОУП. У пункті 3-ому згаданого Порозуміння зазначається: «Підтвердженням розташування поховання та особистої інформації про похованих (померлих) людей, у разі відсутності архівних та офіційних документів, можуть бути нотаріально завірені заяви свідків». Наше Об’єднання представило документ про те, що на цвинтарі в Грушовичах, на місці згаданого пам’ятника, поховано 12 партизанів УПА.

На жаль, у 1999 р. РОМПБіМ в односторонньому порядку розірвала Порозуміння з Об’єднанням, визнаючи, що всі питання українських пам’ятників на території Польщі будуть регулюватися виключно польсько-українським міжурядовим документом. За нашими даними, протягом останніх кільканадцяти років дії Угоди про збереження місць пам’яті і поховання жертв війни та політичних репресій підписано кілька виконавчих протоколів, які мали регулювали питання встановлення нових пам’ятників і перевірки існуючих. Усі процедури, пов’язані з подальшою долею меморіалу в Грушовичах, повинні знаходитися в цих протоколах.

Таким чином ми звертаємося з проханням до пана Анджея Кунерта відповісти на питання: чи справа ліквідації вшанування в Грушовичах обговорювалася з українським партнером? Якщо так, то які рішення прийняли сторони?

На думку нашого Об’єднання, запальні промови євродепутата Томаша Поремби та відповідь РОМПБіМ (якщо насправді оприлюднено її зміст) викличуть нову хвилю польсько-української суперечки навколо вшанувань, нову «війну пам’ятників».

Ми закликаємо польські та українські державні установи, що відповідають за питання пам’ятників у наших країнах, вирішити суперечності згідно з прийнятими угодами, а не почерез довільні вказівки.

Лишень попереднє оголошення подібних дій викликає напруження в польсько-українських взаєминах, що має особливі конотації напередодні підписання Угоди про асоціацію між Європейським Союзом і Україною. Угоди, одним із основних популяризаторів якої є Польська держава.

Ми звертаємося до зовнішньополітичних відомств Польщі та України з закликом вирішити це питання, щоб воно не стало джерелом нового конфлікту (після скандальної «реконструкції» спалення польського села на Волині, що мала місце в липні в містечку Радимно). Це може призвести до руйнування позитивного доробку польсько-українських відносин, що випрацьовувався упродовж останньої чверті століття.

 

 

 

 

 

 
© 2017 Związek Ukraińców w Polsce :: Hosting & design: design4web.pl
Zrealizowano dzieki dotacji Ministra Spraw Wewnętrznych i Administracji
META-Ukraine
hermesbirkinae parsmovies ukraina.jpg
hermesbirkinae parsmovies