NIE dla nowej wojny pomnikowej

Warszawa, 14 sierpnia 2013 r.

 

 

NIE dla nowej „wojny pomnikowej”  

Owiadczenie Zwizku Ukraiców w Polsce 

 

 

We wtorek, 13 sierpnia br., eurodepotowany PiS Tomasz Porba zaprezentowa odpowied dra Andrzeja Kunerta, sekretarza Rady Ochrony Miejsc Pamici Walk i Mczestwa, na swoje wystpienie w sprawie „likwidacji upamitnienia czonków Ukraiskiej Powstaczej Armii” we wsi Hruszowice, gmina Studno, województwo podkarpackie. Eurodeputowany Porba stwierdzi, e ROMPWiM „zamierza podj zdecydowane dziaania do likwidacji pomnika”, podzielajc jego opini, e na cmentarzu w Hruszowicach nie s pochowani onierze UPA, a zatem e upamitnienie ma charakter symboliczny.

Przypominamy wic, e ukraiskie upamitnienie w Hruszowicach (podobnie jak w kilkunastu innych miejscowociach w Polsce oraz kilkadziesit upamitnie polskich na Ukrainie) powstao w I poowie lat 90. minionego wieku w stanie pewnej próni prawnej. Co prawda w marcu 1994 roku rzdy Polski i Ukrainy podpisay „Umow o ochronie miejsc pamici i spoczynku ofiar wojny i represji politycznych”, lecz brakowao protokoów wykonawczych. A sprawa upamitnie wywoywaa w obydwu pastwach ogromne emocje spoeczne, doprowadzajc do wybuchu swoistej „wojny pomnikowej”. 

W tej sytuacji ZUwP – przy wspódziaaniu Komisji Mniejszoci Narodowych i Etnicznych Sejmu RP i osobistym zaangaowaniu jej przewodniczcego, posa Jacka Kuronia – podj rozmowy z ROMPWiM w celu uregulowania kwestii upamitnie ukraiskich na terenie Polski. Odpowiednie porozumienie podpisalimy w czerwcu 1995 roku, ustalajc zasady wznoszenia nowych upamitnie oraz sposób weryfikacji istniejcych upamitnie zbudowanych „z pominiciem obowizujcej procedury”.

Tre inskrypcji, jzyk oraz inne szczegóowe kwestie odnoszce si do grobów polegych z oddziaów zbrojnych Ukraiskiej Powstaczej Armii zostay sprecyzowane w dniu 13 sierpnia 1997 roku w Protokole uzgodnie pomidzy ROPWiM a ZUwP. Punkt 3 porozumienia stanowi: „Jako potwierdzenia lokalizacji miejsca pochówku oraz personaliów osób pochowanych (polegych), w przypadku dokumentacji archiwalnej i urzdowej mog suy potwierdzone notarialnie zeznania wiadków”. Nasz Zwizek przedstawi dokument, stwierdzajcy e na cmentarzu w Hruszowicach, w miejscu istniejcego upamitnienia, pogrzebano 12 partyzantów UPA. 

Niestety, w 1999 roku ROMPWiM jednostronnie wypowiedziaa porozumienie z naszym Zwizkiem, uznajc e sprawy ukraiskich upamitnie na terytorium Polski bd regulowane wycznie na podstawie polsko-ukraiskiej umowy midzypastwowej. Z posiadanych przez nas informacji wynika, e w cigu kilkunastu lat jej obowizywania podpisano kilka protokoów wykonawczych, które miay uregulowa zasady wznoszenia nowych upamitnie oraz sposób weryfikacji istniejcych upamitnie. Wszelkie zatem kwestie zwizane z losem upamitnienia w Hruszowicach powinny byy znale si w owych  protokoach.

Zwracamy si zatem do Pana Andrzeja Kunerta, sekretarza ROMPWiM, o odpowied na pytanie, czy sprawa likwidacji upamitnienia w Hruszowicach bya przedmiotem rozmów z partnerem ukraiskim? Jeeli bya, to jakie uzgodnienia zapady w tej sprawie.

W ocenie naszego Zwizku podegajce wystpienie eurodeputowanego Tomasza Porby oraz odpowied ROMPWiM (jeli rzeczywicie upubliczniono jej tre) prowadz do wywoania kolejnej odsony polsko-ukraiskiego sporu wokó kwestii upamitnie, nowej „wojny pomnikowej”.

Wzywamy wic polskie i ukraiskie instytucje pastwowe odpowiedzialne za sprawy upamitnie w naszych krajach do rozwizywania sporów zgodnie z zapisami przyjtych umów, a nie poprzez arbitralne decyzje.

Ju sama bowiem zapowied tego rodzaju dziaa eskaluje napicia w relacjach polsko-ukraiskich, co ma szczególne znaczenie w przededniu podpisania umowy stowarzyszeniowej Ukrainy z Uni Europejsk. Umowy, której Pastwo Polskie jest jednym z gównych promotorów.

Zwracamy si do ministerstw spraw zagranicznych Polski i Ukrainy o zajcie si t spraw, by nie staa si zarzewiem nowego konfliktu (po skandalicznej „rekonstrukcji” palenia polskiej wsi na Woyniu, jakiej w lipcu br. dokonano w Radymnie), który moe doprowadzi do zniweczenia pozytywnego dorobku relacji polsko-ukraiskich wypracowanego w cigu minionego wierwiecza.   

 

 



Варшава, 14 серпня 2013 р.

 

 

«НІ» новій «війні пам’ятників»

Заява Об’єднання українців у Польщі

 

 

У вівторок, 13 серпня цього року, євродепутат від «Права і справедливості» Томаш Поремба представив відповідь д-ра Анджея Кунерта, секретаря Ради охорони місць пам’яті боротьби і мучеництва Польщі (РОМПБіМ), на свій виступ стосовно «ліквідації пам’ятника членів Української повстанської армії» в селі Грушовичі, ґміна Студно Підкарпатського воєводства. Євродепутат Поремба оголосив, що РОМПБіМ «має намір зробити рішучі кроки з ліквідації пам’ятника» і таким чином поділяє думку політика, мовляв, на цвинтарі в Грушовичах не поховані вояки УПА, отож цей пам’ятник є символічним.

Хочемо нагадати, що український пам’ятник у Грушовичах (як і в низці інших місць Польщі, як і десятки польських меморіалів в Україні) встановлено в середині 90-х років минулого століття в ситуації певного правового вакууму. Щоправда, у березні 1994 року уряди Польщі й України підписали Угоду про збереження місць пам’яті і поховання жертв війни та політичних репресій, але забракло виконавчих протоколів. Між тим, справа вшанування місць пам’яті викликала в обох країнах величезні емоції громадськості, що призвело до своєрідної «війни пам’ятників».

У тодішній ситуації Об’єднання українців у Польщі (ОУП) – у співпраці з парламентською комісією у справах національних та етнічних меншин і за приватного сприяння її голови Яцека Куроня – розпочало переговори з РОМПБіМ, щоб врегулювати питання українських меморіалів на території Польщі. Відповідне Порозуміння ми підписали в червні 1995 року: тоді був встановлений принцип зведення нових пам’ятників і перевірки тих, які вже існували,  побудувані «в обхід встановленої процедури».

Зміст написів на пам’ятниках, їхня мова та інші конкретні питання, що стосувалися відзначення могил вояків з озброєних відділів Української повстанської армії, були уточнені 13 серпня 1997 р. в Протоколі-узгодженні між РОМПБіМ і ОУП. У пункті 3-ому згаданого Порозуміння зазначається: «Підтвердженням розташування поховання та особистої інформації про похованих (померлих) людей, у разі відсутності архівних та офіційних документів, можуть бути нотаріально завірені заяви свідків». Наше Об’єднання представило документ про те, що на цвинтарі в Грушовичах, на місці згаданого пам’ятника, поховано 12 партизанів УПА.

На жаль, у 1999 р. РОМПБіМ в односторонньому порядку розірвала Порозуміння з Об’єднанням, визнаючи, що всі питання українських пам’ятників на території Польщі будуть регулюватися виключно польсько-українським міжурядовим документом. За нашими даними, протягом останніх кільканадцяти років дії Угоди про збереження місць пам’яті і поховання жертв війни та політичних репресій підписано кілька виконавчих протоколів, які мали регулювали питання встановлення нових пам’ятників і перевірки існуючих. Усі процедури, пов’язані з подальшою долею меморіалу в Грушовичах, повинні знаходитися в цих протоколах.

Таким чином ми звертаємося з проханням до пана Анджея Кунерта відповісти на питання: чи справа ліквідації вшанування в Грушовичах обговорювалася з українським партнером? Якщо так, то які рішення прийняли сторони?

На думку нашого Об’єднання, запальні промови євродепутата Томаша Поремби та відповідь РОМПБіМ (якщо насправді оприлюднено її зміст) викличуть нову хвилю польсько-української суперечки навколо вшанувань, нову «війну пам’ятників».

Ми закликаємо польські та українські державні установи, що відповідають за питання пам’ятників у наших країнах, вирішити суперечності згідно з прийнятими угодами, а не почерез довільні вказівки.

Лишень попереднє оголошення подібних дій викликає напруження в польсько-українських взаєминах, що має особливі конотації напередодні підписання Угоди про асоціацію між Європейським Союзом і Україною. Угоди, одним із основних популяризаторів якої є Польська держава.

Ми звертаємося до зовнішньополітичних відомств Польщі та України з закликом вирішити це питання, щоб воно не стало джерелом нового конфлікту (після скандальної «реконструкції» спалення польського села на Волині, що мала місце в липні в містечку Радимно). Це може призвести до руйнування позитивного доробку польсько-українських відносин, що випрацьовувався упродовж останньої чверті століття.